Монастир Зографу, Візантійський монастир на Афоні, Греція

Монастир Зограф — болгарський православний монастир, збудований на лісистому схилі Афону, дев'ятий у афонській ієрархії. Кам'яні крила XVIII–XIX століть оточують двір; південне крило, можливо, з початку XVIII століття, східне — з 1758 року. Головний храм святого Георгія зведено 1801 року і розписано 1817 року. Різьблені дерев'яні двері мають над аркою панель із написом і ліхтар на кронштейні.

За переказом, монастир засновано 919 року трьома братами з Охрида — Аароном, Мойсеєм і Іваном Селімою. 1276 року його сплюндрували, спаливши 26 ченців у вежі за опір унії з Римом. 1502 року обитель відновив молдавський воєвода Стефан III Великий, а від 1521 року вона стала ставропігійною, підпорядкованою безпосередньо Константинопольському патріархату.

Назва монастиря означає «маляр»: ікона святого Георгія нібито з'явилася сама на приготовленій дошці, і засновники назвали святого своїм малярем. Паїсій Хилендарський завершив тут 1762 року свою «Слов'яно-болгарську історію», і монастир зберігає рукописний оригінал.

Монастир розташований на висоті 160 метрів над рівнем моря на південно-західному узбережжі Афону, і до нього можна дістатися лише пішки. Прогулянка від Карієса, адміністративного центру, займає приблизно 3,5 години через гірську місцевість.

Найдавніша чудотворна ікона святого Георгія стоїть біля колони правого кліросу головного храму; ще дві ікони там також вважаються чудотворними. За переказом, одна з них припливла морем з Аравії, а інша належала сербському володарю Стефану Душану, який знайшов її після видіння і брав із собою в бій.