Ідейська печера, Печера на горі Іда, Крит, Греція

Печера Іда відкривається на схилах гори Іда єдиним входом у світло-сірому та бежевому вапняку; його край утворює широку, розтріскану арку, а у тріщинах над нею росте темна рослинність. Усередині порожнина глибока й стрімко спускається, зі слідами вирубаних у скелі сходів до водойми, з якої піднімаються сталактити. Перед отвором тягнеться пласка підлога зі світло-бежевого ґрунту, а по краях лежать каміння та низький чагарник.

Система печер використовується з бронзової доби і перетворилася на важливе святилище в давнину. Археологічні розкопки 20-го століття виявили артефакти, що охоплюють кілька тисячоліть.

Назва печери походить із міфу: Рея нібито сховала тут немовля Зевса від Кроноса; за одним із варіантів, курети гучно танцювали перед входом, щоб заглушити його плач. Розкопки Кунце 1930-х років виявили вотивні щити та вироби зі слонової кістки VIII–VII століть до н. е., зокрема бронзовий щит із ассирійським Володарем звірів.

Печера лежить на схилах гори Іда, до неї йдуть пішки з села Ідеон-Андрос; підйом крутий, стежка кам'яниста. Єдиний вхід веде до глибокої зали з нерівною підлогою, вологою біля сталагмітів. Візьміть куртку, бо всередині прохолодно навіть улітку.

Серед вотивних дарів із печери є одна бронзова нога — приношення частини тіла, яке не має аналогів у жодній іншій священній печері. Розкопки дали також незвично багато напівдорогоцінного каміння: сердоліку, аметисту, яшми й гематиту. Ці речі нині зберігаються в музеї Іракліона, Ешмолівському музеї, Луврі та Британському музеї.