Karoulia, Монастирське поселення в монастирській спільноті Афонської гори, Греція.

Карулія — скит на Афоні, підпорядкований Великій Лаврі, на найпівденнішому березі півострова. Його 12 хатини, збудовані у XVII столітті, та природні печери розташовані у скельній стіні на висоті від 100 до 500 м над морем. Дві світлі кам'яні будівлі з сірими двосхилими дахами й дерев'яною галереєю стоять на голій скелі за низькими кам'яними мурами. Поділяється на Зовнішню Карулію біля берега та Внутрішню Карулію, звану «Страшною Карулією», у скелях.

Дванадцять келій Карулії збудували у XVII столітті. За переказом, розкаяний місцевий розбійник наприкінці XVIII або на початку XIX століття заснував один із перших ісихастиріонів: звів малу каливу з церковцею на честь святого Георгія і став ченцем під іменем Стамате. 1999 року пожежа знищила ісихастиріон святого Сави Сербського у Зовнішній Карулії; у 2004-2005 роках його відбудували з каменю за допомогою російських ченців і жертводавців. Ісихастиріон, пошкоджений пожежею 2000 року, відбудували у 2014-2018 роках і назвали на честь святителя Інокентія Іркутського та преподобного Давида Солунського.

Назва Карулія походить від грецького слова «блок» і стосується підйомників, якими монахи витягують припаси з моря. Скит поділяється на Зовнішню Карулію, нижню частину біля берега, і Внутрішню Карулію, прозвану «Страшною Карулією», у скелях. Його мешканці відомі як зилоти та противники екуменізму.

До хатини й печер можна дістатися лише драбиною або мотузкою, і підйом потребує доброї фізичної форми. Скит лежить на найпівденнішому березі півострова, приблизно за 6 км від Великої Лаври. Його порт — Катунакія, звідки пором ходить до Дафні.

Назва скиту походить від грецького слова, що означає блок, — це вказівка на системи мотузок і блоків, якими колись піднімали припаси з моря. Протягом значної частини XX століття тут жили російські ченці, серед них Никон Карульський, відлюдник при св. Георгії з 1941 по 1963 рік.