Aqueduct of Hadrian in Athens, Римський акведук у регіоні Аттика, Греція

Акведук Адріана це римський водогін завдовжки близько 19,7 км, прокладений переважно в склепінчастому тунелі від району сучасного Татої на горі Парніта до резервуара на схилі Лікавітосу. Тунельні ділянки мали ширину близько 0,7–0,8 м і висоту 1,1–1,6 м. Найкраще збережена мостова ділянка розташована в Неа-Іонії, обабіч проспекту Каподістріу біля площі Адріаніу.

Роботи над акведуком розпочалися 134 року за Адріана й завершилися 140 року за його наступника Антоніна Пія, чий напис засвідчує, що він довершив і освятив споруду, розпочату батьком у «Нових Афінах». Лінія завдовжки 25 км ішла від околиць Татої до кам'яного резервуара об'ємом близько 500 м³ біля підніжжя Лікавіттоса. Вона діяла до османських часів, коли Хатзі-Алі Хасекі зруйнував її; мери Кіріакос і Суцос наказали очистити та відновити її.

Латинський присвятний напис на пропілеях резервуара називає Антоніна Пія імператором, який завершив і освятив акведук, розпочатий його обожненим батьком Адріаном у «Нових Афінах». Ліва частина цього напису зберігається в Національному саду. Вода системи живила римські терми біля Заппейона та німфеум Агори.

Прохід вузький і низький, тому відвідувачам доведеться нахилятися, якщо вони досліджують його всередині, тому потрібна підготовка до тісних просторів. Відвідуйте в сухі періоди, коли це можливо, оскільки в деяких частинах може бути стояча вода та слизькі поверхні.

Частину акведуку знову виявили 1870 року й використали для зрошення Королівського саду, теперішнього Національного саду. Найкраще збережена мостова ділянка стоїть у Неа-Іонії обабіч проспекту Каподістріу біля площі Адріану, хоча деякі дослідники відносять її до пізнішого акведуку IV століття.