Étangs de Hollande, ланцюг штучних ставків в Івліні, Франція

Етани де Олланд — це шість штучних ставків, вишикуваних із північного заходу на південний схід на п'ять кілометрів, у департаменті Івлін, на території громад Ле Брев'єр і Ле Пере-ан-Івлін. Поперечні греблі розділяють їх і мають затвори, що регулюють стік води. Два середні ставки, Бурнев і Корбе, затоплені лише частково, з лісами, луками та сполучним каналом. Уся система лежить на висоті 174 метри — найвищій точці мережі, що живила фонтани Версаля.

Ставки були створені у 17 столітті для постачання води до Версальського палацу, живлячи його фонтани та водні споруди. З часом вони змінили це практичне призначення і стали місцем для відпочинку та дозвілля, а не служіння королівському двору.

Назва «Hollande» походить, ймовірно, від Орланда, давнього місцевого замку; на мисливській карті 1601–1608 років у Фонтенбло позначено «Holande Relais». Людовик XV полював у навколишніх лісах і від 1755 року замовив Жаку-Анжу Габріелю мисливський павільйон, що став замком Сен-Юбер, зруйнованим 1855 року; лишився тільки східчастий терасовий майданчик на північному березі ставка Сен-Юбер.

Шість ставів вишикувані на 5 км з північного заходу на південний схід між Ле-Брев'єр і Ле-Перре-ан-Івлін, розділені поперечними греблями, що слугують стежками й регулюють стік за допомогою затворів. Два середні стави, Бурнев і Корбе, лише частково затоплені, з лісами, луками та сполучним каналом. Уздовж ланцюга можна купатися, рибалити й ходити пішки; рівень води становить 174 м, найвищий у версальській водогінній мережі.

Ставки лежать на висоті 174 м — це найвища точка гідротехнічної мережі, яка живила фонтани Версалю виключно самопливом, без підйомних механізмів. Людовик XV полював у навколишніх лісах і з 1755 року замовив Жаку-Анжу Габріелю мисливський павільйон, розбудований у замок Сен-Юбер, зруйнований 1855 року; нині лишився тільки східчастий терасовий майданчик на північному березі ставка Сен-Юбер.