Aiguille de la Vanoise, Гірська вершина в масиві Вануаз, Франція

Егюй-де-ла-Вануаз — вершина висотою 2796 м у масиві Вануаз над Пралоньян-ла-Вануаз у Савої. Вузька сіра скельна вежа з трохи нахиленим вістрям стоїть над гребенем, вкритим травою та низькою рослинністю; на стрімкому лівому схилі лежать плями снігу. Гора є лежачою антикліналлю з мармурів аалену, вісь складки якої видно на тіньовому боці як темні клиноподібні породи серед світліших. Північна стіна має висоту 300–400 м.

Гора стала частиною першого національного парку Франції в 1963 році, що стало поворотним моментом для альпійського збереження. Це позначення запровадило заходи захисту, які з того часу визначають, як регіон управляється та використовується.

Назва «Aiguille» (голка) стосується звуженої сірої скельної вежі вершини. На її північній стіні є названі маршрути, як-от Les larmes du soleil, La Desmaison і Salut Ginette, який Ліонель Доде пройшов наодинці взимку в січні 1993 року. Гора — це перекинута антикліналь з мармурів аалену; на її тіньовому боці темні довгасті клиноподібні скелі між світлішими породами позначають вісь складки.

Вершина лежить приблизно за 4 км по прямій на північний схід від Пралоньян-ла-Вануаз; до неї ведуть дорогою D915, що йде від Мут'є на схід, а потім на південь. Північна стіна висотою 300–400 м має маршрути від D до ED+ і вимагає технічних навичок; найлегша лінія — південна стіна Bérard Rigotti, D, 4b/c. Перше сходження 12 вересня 1911 року здійснили траверсом гребенів, складність AD.

Північна стіна — це перекинута антикліналь із мармурів ааленського ярусу; на тіньовому схилі темні довгасті клиноподібні породи між світлішими показують вісь і напрям складки. Перше сходження здійснили Марі-Антуанетт Верне та Марселлен Ам'є 12 вересня 1911 року траверсом гребенів.