Forges de Dampierre-sur-Blévy, Історичний металургійний завод у Майєбуа, Франція

Forges de Dampierre-sur-Blévy — металургійний завод на річці Блез із двома спареними доменними печами в одній будівлі, кожна з восьмикутним димарем. Збереглися будинок майстра, вугільний і ливарний цехи, будівлі міхів і житло писаря, біля ставка площею 17 га.

Існування кузні в Дамп'єр-сюр-Блеві засвідчене з 1487 року, коли Франсуа Курсеє купив половину печі під греблею ставка. Родина Курсеє продала кузню 1669 року Анрі Жулю де Бурбон-Конде, герцогу Енгієнському, який 1667 року придбав ліс Сенонш. Кольбер наказав відливати тут гармати королівського флоту, а 1688 року — чавунні труби для каналу Ер, які 1705 року повернули на переплавку.

Будинок майстра кузні — єдина будівля, що збереглася, коли на початку XX століття територію перетворили на заміський маєток; майстерні та доменні печі навколо зруйнували. Місце пов'язане з родиною де Куртей, кілька членів якої в XVII столітті були поховані в церкві Дамп'єра, перш ніж кузні 1669 року продали Анрі Жулю де Бурбон-Конде, герцогу Енгієнському.

Руїни стоять за греблею 17-гектарного ставу на Блезі; подвійна доменна піч, вугільний склад і ливарний цех згруповані біля будинку майстра ковальського промислу. Між будівлями ґрунт трав'яний і нерівний кам'яний; залиште час на повне коло. Це пам'ятка просто неба без позначеного маршруту.

1688 року спарені доменні печі відлили чавунні труби діаметром 48 см і завдовжки 1 м для каналу Ер; коли роботи припинили, ці труби 1705 року повернули, щоб переплавити. Ті самі заводи постачали також гарматні ядра до Руана, Гавра й Сен-Мало.