Grande aiguille d'Ansabère, Гірська вершина в Піренеях, Франція

Гранд-Егюй-д'Ансабер — світла вапнякова голка в долині Асп, у комуні Лескен, повністю на французькій території за кілька метрів від іспанського кордону. Від Гран-Пік її відділяє глибока розколина. Її західна стіна піднімається з цієї розколини; східна — широка, вкрита тріщинами, спадає вертикальними жолобами до осипища, а на трав'янистому схилі стоять поодинокі темні хвойні дерева.

Арман Калам 24 червня 1923 року першим піднявся на Grande aiguille d'Ansabère західною стіною, але загинув під час спуску; його супутник Люсьєн Каррів зірвався, коли обірвалася конопляна мотузка. Марсель Кам і Анрі Сарту 27 червня 1927 року вижили на вершині, пройшовши іншим маршрутом «Сюрпломб» і закріпивши залізні прути в тріщині. Через чотири місяці вони відкрили маршрут «Кам-Сарту», а 12–13 серпня 1954 року Жан і П'єр Рав'є з Гі Сантамарією подолали східну стіну північно-східним кутом.

Історія сходжень на вершину пов'язана з залізними прутами, які Марсель Кам і Анрі Сарту закріпили в тріщині 27 червня 1927 року, щоб подолати складну ділянку й створити маршрут voie du Surplomb. Через чотири місяці вони відкрили маршрут Кам-Сарту. Східну стіну підкорили Жан і П'єр Рав'є з Гі Сантамарією 12–13 серпня 1954 року.

До вершини найлегше дістатися з міста Лескен, йдучи маркованими пішохідними стежками, що ведуть до притулку Кабан-д'Ансабер, розташованого нижче на східній стороні. Альпіністам слід очікувати крутого скелястого рельєфу та мати ґрунтовний досвід лазіння або технічного сходження для останнього підходу.

Залізні прути в тріщині східної стіни встановили Марсель Кам і Анрі Сарту під час сходження 27 червня 1927 року, перші, хто вижив на вершині. Цей відрізок назвали voie du Surplomb. Через чотири місяці вони повернулися, щоб відкрити новий маршрут Cames-Sarthou.