Hôtel de Masseran, Неокласична садиба в 7-му окрузі Парижа, Франція.

Отель де Масеран — приватна садиба, зведена 1787 року архітектором Александром-Теодором Броньяром на вулиці Масеран, 11, у 7-му окрузі Парижа. Її садовий фасад, видимий з бульвару Інвалідів, членований пілястрами з коринфськими капітелями. Будівля має 3 000 м² площі та сад площею 1 590 м². З боку вулиці перед будинком стоїть висока кремова стіна з виступним кам'яним входом і темними подвійними дверима.

Садибу зведено 1787 року Александром-Теодором Броньяром, який володів ділянкою і пильно стежив за будівництвом; назву вона отримала від Карло Себастьяно Ферреро Ф'єскі, князя Массерано, гранда Іспанії, нащадка Карла Емануїла II Савойського й кузена Людовика XVI. Родина Ферреро Ф'єскі володіла нею до 1833 року, коли помер Карло Лудовіко і династія вигасла. 1836 року садиба перейшла до паризького банкіра бельгійського походження Луї Франсуа-Ксав'є де Клерка; у 1970-х Ротшильди продали її президентові Кот-д'Івуару Феліксу Уфуе-Буаньї, який використовував її як паризьку резиденцію до своєї смерті 1993 року.

Садиба завдячує назвою Карло Себастьяно Ферреро Фʼєскі, князю Массерано, який звелів збудувати її 1787 року. У XX столітті граф Етьєн де Бомон, меценат «Російських балетів» Дягілєва, влаштовував тут славетні свята, зокрема бал «Людовик XIV» 1939 року, що відродив пишність Версаля. Він поселив Марі Лорансен у одному з павільйонів двору, а павільйон на розі вулиці Дюрок здав скульптору Джо Девідсону.

Будівля розташована на вулиці Масеран і не відкрита для публіки, оскільки залишається приватною резиденцією. Нею можна помилуватися зовні, і варто розгледіти деталі неокласичного фасаду з вулиці.

Реймон Радіге взяв декорації для свого роману «Бал графа д'Оржеля», що вийшов 1924 року, через два роки після його смерті, з інтер'єрів цього особняка. Тоді він належав графу Етьєну де Бомону, який 1939 року влаштував тут бал «Людовик XIV».