Maison Diamantée, Приватний особняк у 2-му окрузі Марселя, Франція

Maison Diamantée — це чотириярусна кам'яна будівля на вулиці rue de la Prison, одразу за мерією Марселя. Її світло-бежевий фасад повністю вкритий виступаючими грубо тесаними каменями, викладеними ромбами; на першому ярусі є бічні арочні двері, центральні темні дерев'яні двопільні двері та менші арочні двері, вище — три групи високих вікон, ряд вікон і маленькі квадратні вікна під низьким черепичним карнизом.

Maison Diamantée разом з Hôtel de Cabre є однією з найстаріших збережених житлових будівель Марселя. Її, ймовірно, звели наприкінці XVI або на початку XVII століття на колишніх садах палацу Провансу для заможних замовників іспанського та італійського походження; китайська Вікіпедія називає каталонського купця П'єра Кардіолля та роки 1570–1576. Згодом тут жили марсельські родини: П'єр Себолен де Боллена, другий ешевен у 1683 році, його небіж Франсуа де Сабулен Боллена, перший ешевен у 1702 році, та Кастеллан Мажастр. Під час Революції будинок поділили на квартири, а наприкінці XIX століття в ньому жили портові робітники та італійські іммігранти. У 1914 році товариство Art et Charité купило занедбаний будинок і заповіло його Comité du Vieux-Marseille; у 1943 році німецька влада зберегла його під час розчищення північного берега Старого порту. Від 10 листопада 1925 року він класифікований як пам'ятка історії.

Назва походить від фасаду з каменів, обтесаних на вістря, — призматичного русту. У 1967–2009 роках тут містився Музей Старого Марселя, чиї колекції згодом перейшли до Музею історії Марселя. Усна традиція називає будівлю палацом короля Рене, графа Провансу, але джерела цього не підтверджують.

Мезон Діаманте розташована на rue de la Prison, 2, одразу за мерією Марселя в кварталі Отель-де-Віль (2-й округ). Фасад із діамантовими гранями видно з вузької вулиці; відійдіть до площі перед мерією, щоб охопити всі чотири яруси. Будівля не працює як музей, двері першого поверху зачинені для відвідувачів.

Усна традиція називає будинок палацом короля Рене, графа Провансу, хоча його звели приблизно через століття після смерті короля. Рожевий вапняк і білий камінь фасаду, обтесані у діамантові вістря, дали будівлі її назву.