Mont Caroux, Гірська вершина в Еро, Франція

Мон-Кару — гнейсовий масив, плато якого завдовжки близько 2 км сягає 1091 м. На заході його обмежує ущелина Ерік, на сході — ущелина Коломб'єр, а на півдні — долина Орб. Південний, східний і західний схили падають майже на 800 м голками та гребенями, тоді як північний схил спускається полого. Плато вкрите заростями дроку та вересу.

Марк-Антуан Азема (1905–1954) здійснив на Мон-Кару численні першосходження, зокрема на 600-метровий західний гребінь Голки Віалла. Три голки Р'єтора названі на честь перших підкорювачів: Годфруа 1910 року, Депласс 1911 року і Віалла 1912 року. Вежу Вер на західному схилі підкорено 1931 року. Кару разом з ущелиною Ерік утворює охоронювану заповідну територію в регіональному природному парку Верхній Лангедок.

Назва гори походить від окситанського «Car» докельтського походження та романського суфікса «-os», що означає «наділений скелею». Місцеві називають її «жінкою, що лежить», бо її форма нагадує жіноче тіло.

На плато вершини піднімаються пішки; північний схил здіймається полого, тоді як південний, східний і західний боки спадають урвищами заввишки майже 800 м. Масив обмежують ущелина Ерік на заході та ущелина Коломб'єр на сході. Плато вкрите дріком і вересом, порода — гнейс, тож ґрунт кам'янистий і нерівний.

Назва Caroux походить від окситанського «car», що означає скелю, та романського суфікса -os, тобто «наділений скелею». Місцеві також називають гору «жінкою, що лежить», бо її силует нагадує тіло. Три голки Рієтора названі на честь перших підкорювачів: Годфруа 1910 року, Депласс 1911 року і Віалла 1912 року.