Palais de la musique et des congrès, Конгрес-центр і концертна зала в районі Вакен у Страсбурзі, Франція

Палац музики і конгресів — конгрес-центр і концертна зала в страсбурзькому кварталі Вакен, збудований зі скла й бетону у 1973–1975 роках і оновлений та розширений у 2013–2016 роках. У ньому три аудиторії — зала Еразма (1876 місць), зала Швейцера (1182 місця) і зала Кассена (515 місць) —, десять пленарних залів, п'ятнадцять залів комісій і 8000 м² виставкової площі. Комплекс оточує кілометрова аркада з п'ятнадцятиметрових сталевих колон, обшитих зігнутою нержавіючою сталлю.

1962 року мер П'єр Пфлімлен доручив Ле Корбюзьє проєкт палацу музики й конгресів; архітектор зробив ескізи та дерев'яний макет, але помер 1965 року, не завершивши плани. Шестикутну будівлю зі скла й бетону, зведену з 1973 року, відкрили 16 жовтня 1975 року із залою Еразма на 1 876 місць. Північно-західне крило додало 1989 року залу Швейцера, а реконструкція за проєктом Дітріха/Унтертріфаллера та Рея-Люке, розпочата 2013 року й завершена 2016 року, додала залу Кассена та аркаду з нержавіючої сталі.

Страсбурзький філармонічний оркестр працює тут від відкриття 1975 року, а зала Еразма має 1 876 місць. Комплекс приймає понад 300 подій на рік — концерти, конгреси й тимчасові виставки, — і місцеві називають його PMC. Реновація, завершена 2016 року, додала аркаду з нержавіючої сталі з п'ятнадцятиметровими колонами, що оточує будівлю.

Комплекс розташований у кварталі Вакен, поруч із виставковим парком та європейськими інституціями, а не в центрі міста. Трамваї ліній B і E зупиняються на Wacken, автобус лінії H — на Palais de la Musique et des Congrès. Реновація 2013–2016 років додала майже кілометрову аркаду з 15-метрових шеститонних сталевих колон, обшитих зігнутою нержавіючою сталлю, що охоплює всю будівлю.

Реновація 2013–2016 років огорнула комплекс майже кілометровою аркадою з п'ятнадцятиметрових шеститонних сталевих колон, обшитих зігнутою нержавіючою сталлю. Архітектори зберегли мотив рівностороннього трикутника та шестикутну форму будівлі 1975 року. У грудні 2016 року проєкт номінували на премію Міса ван дер Рое 2017.