Montorcier, Руїни замку в Сен-Жан-Сен-Нікола, Франція

Монторсьє — колишня сеньйорія, центр якої розташовувався на пагорбі, що нині зветься Фрюстель, над долиною Драк поблизу Пон-дю-Фоссе. Залишилося лише кілька руїн, серед них низька суха кам'яна стіна з сірих нерівних каменів, що перетинає схил по діагоналі; перед нею лежать опале гілля та великий шматок вивітреного дерева, а між камінням росте зелень.

Перший алод Монторсьє сягає щонайменше 973 року і вже включав Шаботт, Шамполеон та Орсьєр. 9 вересня 1303 року дофін В'єннуа купив замок, а 1319 року надав мешканцям сеньйорії хартію вольностей. Дофін Гумберт II зробив його розкішною резиденцією; його єдиний син помер там, що спонукало його продати володіння королю Франції. Людовик II, майбутній Людовик XI, часто там перебував і 1442 року дозволив зрошувальний канал від Пон-дю-Фоссе до Сен-Лорана.

Монторсьє — французька форма Mons Orsierus, «ведмежої гори», давньої назви пагорба над Драком, що тепер зветься Фрюстель. Місце ділили дві парафії: Сен-Жан на захід від потоку Брюду та Сен-Нікола біля замку. Після руйнування 1692 року й релігійних воєн Сен-Нікола відбудували 1750 року в присілку Рено; лишилася тільки панель, ажурна дзвіниця, що служить теперішній церкві.

Руїни стоять на пагорбі Фрюстель над долиною Драк поблизу Пон-дю-Фоссе, у комуні Сен-Жан-Сен-Нікола. До них ідуть пішки; збереглася низька стіна з сухої кладки, перед якою лежать опалі гілки та великий вивітрений шматок дерева. Церкву Сен-Нікола відбудували 1750 року в присілку Ле-Рено, а на пагорбі лишилася тільки її панель — відкрита дзвіниця.

Пагорб, на якому стояв замок, нині зветься Фрюстель (Frustelle, або Frustel) і зберігає лише кілька руїн; Монторсьє — це французька форма Mons Orsierus, «ведмежої гори». Перший алод цього сеньйорії сягає щонайменше 973 року й уже охоплював Шаботт, Шамполеон та Орсьєр. У 1792–1796 роках комуна Сен-Жан-Сен-Нікола коротко називалася Монторсьє.