Baou de Saint-Marcel, Археологічне місце в 11-му окрузі Марселя, Франція

Бау-де-Сен-Марсель — кельто-лігурійський опідум на плато з четвертинних туфів над долиною Увеон, на висоті понад 167 м і площею близько 3 га. Північний мур — це куртина завтовшки 2,5 м з нерівних блоків туфу розміром близько 0,6 на 0,5 м, поєднана з яйцеподібною вежею. Житла були однокімнатними, у середньому 12 м2, зі стінами з двох шарів травертинового каменю, скріпленого глиною.

Оппідум засновано в першій чверті VI ст. до н. е. і залишено в останній чверті II ст. до н. е. Близько 575 р. до н. е. зведено перший оборонний мур, який зміцнювали до кінця IV ст. до н. е. Після обмеженого заселення будівельна й торгова діяльність відновилася між 150 р. і кінцем II ст. до н. е.

Назва походить від провансальського «baou» — скеляста височина. Розкопки графа Анрі де Жерен-Рікара 1930 року та Поля Агостіні 1964–1972 років дали переважно ліплений посуд — урни, миски й чаші, — а також аттичну чорнолакову кераміку та пізніші кампанські вироби.

Місце займає плато з четвертинних туфів на висоті понад 167 м, доступне з кварталу Сен-Марсель в 11-му окрузі Марселя, приблизно за сім кілометрів від Старого порту. Західний бік — стрімка скеля, інші схили пологі. Руїни та навколишні ґрунти внесені як пам'ятка історії з 23 серпня 1990 року: тримайтеся стежок і не переміщуйте каміння чи уламки кераміки.

Поселення не було безперервно заселеним, а кілька разів залишалося та знову заселялося в стародавні періоди. Ця модель піднесення та падіння відображає ширші зміни в долі регіону.