Moulin de la Siagnole, Водяний млин у Монсі, Франція

Мулен-де-ла-Сіаньйоль — це назва колишніх громадських млинів Монса на річці Сіаньйоль, на висоті 481 м, за 2,4 км на південь від Монса старим шляхом, що тепер є GR49. Він складається з подвійного млина для олії та есенції і млина для пшениці. Кам'яна будівля з грубою світлою кладкою має внизу два арочні отвори, вгорі прямокутне вікно і двосхилий дах; перед фасадом стоять металеві риштування.

Перший письмовий слід громадського млина датується 3 серпня 1551 року, коли Анрі де Вільнев, знаний як «жорстокий», передав свої пшеничні та олійні млини на Сіаньї громаді Монс. Його дружина Констанс Фернандес згодом домоглася скасування цієї угоди. Після Другої світової війни Жан Ламбер, колишній мельник села, купив млини й утримував їх у робочому стані.

Млини називають «moulins de fer» (залізні млини), а слово «engeins» фігурує в акті від 3 серпня 1551 року, яким Анрі де Вільнев передав громаді Монса свої млини для зерна й олії. Щороку в червні свято млинів відкриває територію і знову запускає механізми.

Млин відкривається для відвідувачів під час щорічного святкування Днів сільської спадщини та млинів, яке проводиться в середині червня. Саме тоді обладнання працює, і ви можете спостерігати за роботою механізмів.

Млини також називають «moulin de fer» (залізний млин) — назва походить від акта 1551 року, яким Анрі де Вільнев передав громаді Монса два борошномельні млини на Сіань. Його дружина Констанс Фернандес домоглася скасування угоди, але назва збереглася.