Pont Saint-Mihiel, Сталевий міст у Нанті, Франція

Міст Сен-Мієль — це сталевий міст із трьома прогонами через Ердр, що з'єднує площу Шатобріан із площею де ла Бонд незадовго до входу річки в тунель Сен-Фелікс. Зелені перила й вигнуті зелені арки спираються на дві сірі кам'яні опори, кожну з яких увінчує біла арка з круглим медальйоном. На одному кінці стоїть маленький білий будиночок.

Дерев'яний пішохідний місток, встановлений 1876 року, стояв тут, доки 1909 року його стан не визнали загрозливим для судноплавства й пішоходів. Після перемоги М. Шар'єра в конкурсі 1911 року з металевим проєктом на три прогони ливарня Ворю 1913 року збудувала кам'яно-сталевий міст на замовлення муніципалітету Поля Белламі. 30 грудня 1918 року його назвали pont Saint-Mihiel на честь містечка в Мезі, визволеного у вересні та відбудованого за допомоги Нанта.

Назву мосту, ухвалену міською радою 30 грудня 1918 року, дано на честь містечка Сен-Мієль у департаменті Мез, визволеного 12–13 вересня 1918 року; Нант і Ліон допомагали з його відбудовою. Міст слугує декорацією в одній зі сцен фільму Емманюеля Курколя «Cessez-le-feu» (2016).

Міст із червня 2023 року остаточно закритий для автомобілів, тож переходити його можна пішки або велосипедом. Він з'єднує площу Шатобріан із площею де ла Бонд над Ердром, незадовго до входу річки в тунель Сен-Фелікс. Поруч є трамвайна зупинка Сен-Мієль лінії 2.

Міст спроєктував М. Шар'єр, який переміг у конкурсі 1911 року з проєктом «безперервного металевого мосту з трьома прогонами»; 1913 року його збудувала ливарня Voruz, оснастивши власною моделлю ліхтаря. Спершу він звався pont de Barbin за назвою сусідньої набережної, аж поки міська рада не перейменувала його 30 грудня 1918 року.