Pont de Bondy, Міст для автомобілів і трамваїв у Сена-Сен-Дені, Франція

Пон-де-Бонді — це автомобільно-залізничний міст через канал Урк на колишній RN3, на межі Бонді, Бобіньї та Нуазі-ле-Сек. Ним проходить трамвай T1, однойменна зупинка якого розташована тут, а також автобусні маршрути RATP 105, 146, 147, 234 і 322. Станцію T1 планують з'єднати з лінією метро 15 близько 2030 року.

Пон-де-Бонді несе колишню національну дорогу № 3, історичний шлях від Порт-де-Пантен до Форбака й Саарбрюккена, і є одним із небагатьох переходів через канал Урк на цій осі. Колишній промисловий район охоплено планом реабілітації для Бонді, Бобіньї, Нуазі-ле-Сек і Роменвіля, на який Європейський Союз 2010 року виділив 6,3 млн євро з ЄФРР.

Міст лежить на межі Бонді, Бобіньї та Нуазі-ле-Сек, а однойменна зупинка трамвая T1 має назву Пон-де-Бонді. Колишня RN3, яку він несе, з'єднувала Порт-де-Пантен із Форбаком і Саарбрюккеном. Поруч для Ігор 2024 року збудували олімпійський басейн, де тренувалися ватерполісти, а згодом клуб із Нуазі-ле-Сек; у ньому є ванни 50 і 33 метрів.

Це активний транспортний пункт, який може бути завантаженим у години пік, особливо через трамвайні та автобусні маршрути. Гарні краєвиди на перехрестя відкриваються з каналу або з під'їзних шляхів, що з'єднують сусідні міста.

На території Пон-де-Бонді також є олімпійський басейн, збудований для Ігор 2024 року, де тренувалися команди з водного поло; після Ігор він перейшов до клубу водного поло в Нуазі-ле-Сек, маючи 50-метровий басейн і 33-метровий, призначений для цього виду спорту. Майбутню станцію лінії 15 проєктують італійський архітектор Сільвіо д'Аша та бюро Bjarke Ingels Group.