Poudrerie nationale de Sevran-Livry, Колишня порохова фабрика в Севрані, Франція

Poudrerie nationale de Sevran-Livry — колишній пороховий завод, збережені будівлі якого стоять у лісовому парку Poudrerie над каналом Урк. Центральна будівля, де тепер музей Musée de la Poudrerie, має світло-сірий тинькований фасад, пологий дах із сірої черепиці та ґанок із пласким дахом на чотирьох темних квадратних стовпах із написом «MUSEE TECHNIQUE DES POUDRES DE L'ARMEMENT — HALL des MACHINES». Під ґанком стоять дві польові гармати з великими спицевими колесами, а в лівому куті — зелений циліндричний предмет на візку. Майстерні були рознесені й сполучені рейками, у парку ще лишилися земляні вали.

Наполеон III підписав декрет про створення імператорського порохового заводу 27 грудня 1865 року; будівництво тривало з 1868 до 1873 року і було перерване франко-прусською війною. Гюстав Моруар застосував парову енергію і розмістив будівлі півколом за 110 метрів від двигуна. 30 червня 1910 року вибух майже двох тонн пороху легко поранив одну людину, але вибив шибки на відстані понад двадцять кілометрів. 1973 року завод закрили — рівно через сто років після запуску.

Центральна будівля колишнього порохового заводу тепер приймає Musée de la Poudrerie de Sevran-Livry, а назва місця збереглася в назві Parc forestier de la Poudrerie, що замінив завод. Досі видно мерлони — штучні земляні вали між майстернями, які мали стримувати поширення випадкового вибуху, — і чотири ставки, що збирали близько 120 000 кубометрів дощової води для гасіння пожеж.

Колишній пороховий завод тепер є Parc forestier de la Poudrerie — парком площею 137 гектарів, відкритим для публіки з 1973 року, який перетинає канал Урк. Збережені будівлі стоять далеко одна від одної, сполучені старими рейками, а земляні вали досі відокремлюють майстерні. Музей міститься в центральній будівлі; зберігся й мур преса.

Будівлі стояли окремо одна від одної й були з'єднані залізничними коліями, щоб запобігти поширенню вибуху. Земляні вали, звані мерлонами, відокремлювали майстерні, а чотири ставки збирали майже 120 000 кубічних метрів дощової води як протипожежний запас. Центральна будівля тепер займає музей.