Magny shaft, Історична шахта у Верхній Соні, Франція

Пюї дю Мані — колишній вугільний ствол копалень Роншана в Мані-Данігоні, круглий і мурований, діаметром 3,50 метра й завглибшки 694 метри. Навколо стоять руїни підйомної будівлі, роздягалень і вугільного складу, а колишній адміністративний будинок і котельню перетворено на житло. Майданчик і шахтарське селище нині утворюють присілок Ле Пюї дю Мані.

Проходку головного стовбура розпочали 1873 року і завершили 1878 року на глибині 694 метри, тоді це був найглибший шахтний стовбур Франції. Діяльність тривала загалом 80 років, перериваючись кількома періодами простою, найдовший з яких тривав понад десятиліття між війнами. 1 вересня 1879 року вибух рудникового газу забрав життя шістнадцяти гірників. Останній вагонет із вугіллям підняли в суботу 3 травня 1958 року.

Шахта дала назву селищу, що виросло навколо неї і досі зветься «Le Puits du Magny». Колишній адміністративний будинок і котельню переобладнали на житло, тож місце заселене, а не покинуте. Між будинками ще видно руїни підйомної будівлі, роздягалень і вугільного складу.

Відвідування вимагає обережності, оскільки на території є часткові руїни та нерівні ділянки. Радимо носити зручне взуття та залишити час для огляду різних збережених споруд, розкиданих по території.

Вибух газу 1 вересня 1879 року забрав життя шістнадцяти шахтарів; інженер Анрі Пуанкаре, випуск 1875 року corps des mines, вів розслідування і дійшов висновку, що шахтар Пото випадково пробив свою лампу кайлом і залишив її біля скупчення газу.