Quai Malaquais, Набережна річки в Сен-Жермен-де-Пре, Париж, Франція

Набережна Малаке тягнеться на 330 метрів лівим берегом Сени, від мосту Каррузель і вулиці Сен-Пер до набережної Конті та вулиці Сени. Між проїжджою частиною і кам'яним муром набережної на площі Жюстена Годара проходить велодоріжка, обсаджена платанами, а на парапеті стоять зелені ящики букіністів. Школа образотворчих мистецтв займає колишній Пре-о-Клер, у будівлі, зведеній Феліксом Дюбаном у 1858–1862 роках; входи — під номерами 11–13 та в особняку Шиме під номером 17.

Близько 1552 року для захисту малого Пре-о-Клер від повеней Сени на місці колишнього порту Малакест насипали вал із сідлоподібним профілем. Набережну замостили за рішенням Ради від 1 липня 1669 року за Людовика XIV. Спочатку вона сягала мосту Руаяль і включала сучасну набережну Вольтера.

На будинку № 15 меморіальна дошка відзначає Анатоля Франса, який зростав тут у 1844-1853 роках; його батько-лікар тримав удома колекцію з природничої історії. В особняку Дора (№ 3) у 1804-1824 роках мешкав Александр фон Гумбольдт, а гравер Альбер Декарі згодом мав майстерню на останньому поверсі. Входи Школи красних мистецтв — у будинках № 11-13, на колишньому Pré-aux-Clercs, та в особняку Шиме (№ 17).

Набережна має 330 метрів і тягнеться від початку навпроти будинку 17 на Quai Voltaire, біля мосту Карузель і виходу вулиці Rue des Saints-Pères, до Quai de Conti при вулиці Rue de Seine. Між проїжджою частиною та стіною набережної проходить велодоріжка через обсаджену деревами площу Place Justin Godart, а на стіні стоять ящики букіністів. Найближча станція метро — Saint-Germain-des-Prés на лінії 4.

Назва Малаке походить від труднощів, з якими стикалися човни, намагаючись пришвартуватися в цьому місці в попередні століття. Складні умови швартування сформували більш спокійний характер цієї ділянки порівняно з іншими набережними Сени.