Les Salins-d'Hyères, Природний заповідник і водно-болотні угіддя в Ла-Лонд-ле-Мор, Франція.

Ле-Салін-д'Єр складаються з двох окремих ділянок на узбережжі Єра: В'є-Сален площею 350 гектарів на схід від міста в бік Ла-Лонд-ле-Мор і Сален-де-Песк'є площею 550 гектарів у подвійному томболо півострова Ж'єн. На фотографії видно низькі земляні горби й вали з блідо-сірого сухого ґрунту, плями зеленої трави та кущі буро-зеленої рослинності біля води, а на обрії — тонку смугу низької землі й дрібних споруд.

Видобуток солі почався тут за часів Риму і продовжувався століттями як важлива місцева галузь. Робота припинилася в кінці 1900-х років, після чого місце поступово перетворилося на природний заповідник, що захищає екологічну цінність території.

Назва Єр пов'язана з соляними промислами: грамота імператора Конрада 963 року є першою письмовою згадкою про salins. Від 1229 року грамота надала Генуї майже монополію на єрську сіль, і сезонні робітники з півночі Італії щороку наприкінці літа приїздили збирати її. Станція Les Salins-d'Hyères, відкрита 1876 року, припинила вантажні перевезення 1987 року.

Дві частини розділені: Vieux Salins лежать на схід від Єра в бік Ла-Лонд-ле-Мор, а Salin des Pesquiers — на південь від міста, у подвійному томболо півострова Ж'єн. У Песк'є чергуються глибокий водоймище, солончаки, прісноводні болота, прибережні соснові ліси й дюни, тож потрібне взуття для багнистих берегів. Зупинку Les Salins-d'Hyères, відкриту 1876 року, закрили для вантажів 1987 року.

Соліна-де-Песк'є 2013 року прихистила єдину у Франції колонію мартина тонкодзьобого після невдалого гніздування в Буш-дю-Рон, Гар і Еро. Колонія оселилася тут 2009 року і є однією з лише двох у регіоні поряд із камарзькою. Соліни — єдине місце гніздування у Варі шилодзьобки, кулика-довгонога та крячка малого.