Tour de l'Isleau, Вежа в Сен-Сюльпіс-д'Арнульт, Шаранта Приморська, Франція

Вежа де л'Іло — це квадратний донжон зі стороною 11 метрів і висотою 17 метрів до тераси, зведений на невеликому підвищенні над болотом. Фасад із світло-сірих тесаних блоків поділений чотирма вертикальними контрфорсами на три прясла по всій висоті; у правому пряслі є одне маленьке прямокутне вікно. Колись його оточувала чотирикутна стіна з малими кутовими вежами.

Донжон датується XII століттям і належить до найдавніших військових пам'яток регіону; дехто приписує його будівництво Генріху III Плантагенету, але перший достеменно відомий сеньйор — лицар Пон де Вівонн, згаданий у грамоті 1368 року, скріпленій його кастелянією Ліло біля Понлабе. 1521 року Жан III Іль де ла Кав успадкував його від дядька Гі д'Естюе; 1557 року він перейшов до Франсуа Іля де ла Матасьєра, а 1578 року до Даніеля Іля де Форжетта. У XVII–XVIII століттях маєток належав баронам де ла Шом; у XIX столітті зарослий ожиною, він від 1974 року реставрується приватними власниками і 14 травня 1925 року внесений як історична пам'ятка.

Назва Іло походить від давньофранцузького «Lileau», що означає «маленький острів», вказуючи на пагорб над болотом. Вежа була центром кастелянії, а документ 1368 року, скріплений печаткою Пона де Вівонна, називає її «chastellerie de Lileau près de Pontlabay». Поруч збереглися рештки скромної каплиці давнього села на пагорбі.

Вежа стоїть біля дороги з Сен-Сюльпіс-д'Арнуль до Корм-Рояль, на невеликому підвищенні над болотом. Донжон є приватною власністю, тому його та залишки чотирикутного муру оглядають ззовні. Пам'ятку внесено до реєстру історичних пам'яток розпорядженням від 14 травня 1925 року.

У XIX столітті вежа належала фермерам і була заросла ожиною та бур'янами. З 1974 року її реставрують приватні власники. Чотирикутна огорожа з малими кутовими вежами, що ще стояла в XIX столітті, нині зникла.