Église Saint-Martin de L'Isle-Adam, Готична церква в Л'Іль-Адамі, Франція

Церква Сен-Мартен — ренесансна церква, зведена між 1487 і 1567 роками, хрестоподібна в плані, з західним фасадом на rue Saint-Lazare. Її світло-бежеві кам'яні стіни вкриті темним шифером, а праворуч височіє висока вежа, увінчана відкритим колонним ліхтарем. На фасаді є велике кругле вікно з кам'яним мереживом над глибоко заглибленим арочним порталом із дерев'яними дверима, а ліворуч стоїть менший шпиль із хрестом. Усередині світлі кам'яні стовпи тримають стрілчасті арки й ребристі склепіння над центральною навою та бічними навами; округла апсида має високі вітражі за білим вівтарем із різьбленим ретаблем, а темна дерев'яна кафедра з балдахіном укріплена високо на стовпі.

Будівництво розпочали 1487 року за Луї де Вільє, єпископа Бове, за фінансової участі мешканців; церкву вперше освятили 20 липня 1499 року, ще незавершеною. З 1537 року коннетабль Анн де Монморансі доручив завершення архітектору Жану Бюллану; північну бічну наву добудували 1567 року завдяки авансу в триста ліврів від пріора П'єра Массена, а Оде де Коліньї освятив споруду 1 жовтня 1567 року. Пожежа пошкодила її 25 грудня 1661 року, і верхній ярус дзвіниці не відбудували.

Церква зберігає пам'ять про своїх померлих: між 1610 і 1776 роками всередині поховали 800 мирян і 22 священники, їхні епітафії викарбувані на підлогових плитах, без надгробків. Оздоблення зібрав у XIX столітті абат Жан-Батіст Грімо, настоятель у 1848–1885 роках; його погруддя стоїть у саду навколо церкви.

Церква розташована в центрі містечка, одразу на південь від мерії; її західний фасад виходить на rue Saint-Lazare, а Grande-Rue проходить уздовж північного боку. Невеликий сад, спільний із домом священика, музеєм Анрі-Санлек і соціальним відділом мерії, оточує будівлю, тож її можна обійти навколо. У саду є погруддя абата Грімо, колона зі статуеткою святої Варвари, частина західного порталу, замінена під час реставрації, і готичні колонки, зібрані в кам'яному блоці.

У маленькому саду навколо церкви стоять погруддя абата Грімо, який реставрував будівлю з 1848 по 1885 рік, колона зі статуеткою святої Варвари та частина західного порталу, замінена під час реставрації. Серед цих решток у кам'яному блоці зібрано готичні колонки.