Église Sainte-Cécile de Cos, Прероманська церква в Ле-Теш, Франція

Церква Сент-Сесіль де Кос — це занедбана сільська каплиця завдовжки близько дванадцяти метрів, зведена з нерівного сірого й бежевого каміння на південному уступі над долиною Теш. Її план — прямокутна нава, що на сході завершується плоскою апсидою, освітлена вузькими вікнами з простим розкосом; поруч із нижчою критою частиною здіймається квадратний об'єм з того самого каменю. Мури підвищили, а в 1990-х додали бетонне склепіння.

Каролінзький диплом 869 року згадує целлу Котсіо серед володінь абатства Арль-сюр-Тек. 21 жовтня 1159 року церква стала парафіяльною під патронатом святої Сесіль, близько 1600 року втратила цей статус і була пограбована під час Руссільйонської війни. У 1990-х роках її стіни підняли та додали бетонне склепіння.

У назві Cos кінцеве s вимовляється, як у «cosse»; 869 року згадується Cotsio, 881 — Cotso, а каталонські джерела пишуть Cos або Coç. Каплиця слугувала прихистком для мандрівників на шляху між Конфланом і Валлеспіром, частково званому «залізним шляхом»: прочан до Сантьяго та мігрантів, що шукали роботи в кузнях.

Каплиця стоїть біля департаментської дороги D44 між Ле-Теком і Монферре, між маєтками Mas Sainte-Cécile і Mas de Cos, на висоті близько 650 м, на південному уступі, що піднімається на 150 м над річкою Тех. Це руїна без оздоблення, яку видно ззовні; бетонне склепіння 1990-х років накриває наву. Вежа Кос стоїть на скельному виступі над пла-де-Кос.

У назві Cos кінцеве s вимовляється, як у «cosse». Документи IX століття подають форми Cotsio (869), Cotso (881) і Cotxo, а 1036 року з'являється Cocio; назва походить, ймовірно, від особового імені — германського Cottio або латинського Coccius, а не від латинського cotis («каміння»).