Rocca Blancia, Гірська вершина на кордоні між П'ємонтом в Італії та Прованс-Альпи-Лазуровий Берег у Франції

Rocca Blancia — вершина висотою 3 193 м на головному вододілі між італійською долиною Майра та французькою долиною Юбай. Верхня половина — відкрита сіра скеля з блоковими, шаруватими стінами та глибокими вертикальними тріщинами; нижче широкі конуси світло-сірого осипу спускаються схилами, а в нижніх жолобах залишилися невеликі плями снігу. На французькому боці внизу виходять доломіти різного кольору, тоді як вершина й італійський бік складені піскуватим флішем підрозділу Ейссіллун. На південно-західному схилі добре видно помітний розлом із субгоризонтальною площиною.

Вершина лежить на головному вододілі між італійською долиною Майра та французькою долиною Юбай і є найвищою точкою хребта від Монте-Саутрон до Брек-де-Шамбейрон. Італійські карти IGM позначають її як Rocca Blancia, французькі IGN — як Rocca Blanca, а деякі туристичні карти, зокрема аркуш IGC 1:50 000, подають Roche Blanche. Звичайний маршрут складності R4 за французькою шкалою починається в Мейронні, присілку Сен-Поль-сюр-Юбай, проходить повз нижнє озеро Валлоне і виходить до сідловини між двома вершинами на висоті 3120 м.

Назва позначена як Rocca Blancia на італійській карті IGM і як Rocca Blanca на французькій карті IGN; на туристичній карті IGC 1:50 000 вона підписана Roche Blanche. Вершина лежить на вододілі між долиною Майра і долиною Юбай, а звичайний маршрут починається в Мейронні, присілку Сен-Поль-сюр-Юбай, і йде вздовж Валлоне до нижнього озера.

Стандартний маршрут піднімається західним схилом від Meyronnes по маркованих стежках, які проходять повз нижнє озеро, перш ніж досягти крутішого рельєфу. Важлива хороша фізична форма та відповідні туристичні черевики, оскільки підйом стає все крутішим, а висота вимагає акліматизації.

Вершина й італійський схил складені піщаним флішем підрозділу Ейсіюн, а нижче на французькому боці виходять доломіти різних кольорів. Майже горизонтальна площина розлому перетинає гору і добре видна на південно-західній стіні. Звичайний маршрут досягає сідловини 3120 м між головною та другорядною вершиною 3165 м, потім повертає праворуч до вершини.