Réseau du Rupt-du-Puits, Печерна система в Бере-сюр-Соль, Франція

Réseau du Rupt-du-Puits — природна карстова система з понад 17 км закартованих галерей під трьома комунами Гран-Ест, найбільша в Паризькому басейні. Незатоплена частина складається з головної галереї collecteur A.S.P.R.P. та приток, як-от affluent des Dents de requins, і з'єднується вгорі з gouffre de la Béva. Загальний перепад висот — 53 м, від 213 м біля Béva до 160 м біля vasque du Rupt-du-Puits.

1962 року Франсуа Дескав назвав джерело Рюп-дю-Пюї вартим занурення. Улітку 1966-го Бертан Леже розчистив затоплений вхід на глибині 7 м, а 15 листопада 1971 року Жан-Луї Камю та Жерар Пакен пройшли нижній сифон (−4 м; 445 м). Наступного дня Жакі Буржен і Патріс Люсьон дослідили 1,7 км вище за течією; за два роки команда закартографувала 10 650 м.

Ходи отримали назви від того, що дослідники там знайшли або зробили: галерея Dents de requins містить численні акулячі зуби, а головний колектор названо на честь Association des spéléo-plongeurs du Rupt-du-Puits, заснованої 1973 року. Багато зразків можна побачити в приватному музеї Жана-Люка Арманіні в Л'Іль-ан-Ріго.

Для доступу потрібно отримати ключ за домовленістю з місцевими спелеологічними групами та Національним лісовим управлінням. Відвідувачам слід заздалегідь зв'язатися з цими організаціями, щоб домовитися про вхід.

Бева — це gouffre, природна шахта, а не печера: вона лежить на висоті 213 м у Труа-Фонтен (Марна), тоді як басейн Рюп-дю-Пюї — на 160 м, тобто перепад 53 м. Бельгійський підводник Мішель Повеls з'єднав обидва між 2000 і 2003 роками, додавши до системи цей верховий вхід.