Usine élévatoire des eaux, Історична насосна станція в Ліллі, Франція

Usine elevatoire des eaux — це насосна станція в Ліллі з двоповерховою чотирикутною центральною спорудою, збудованою з чавуну та цегли. Фасад має три арочні отвори та декоративний цегляний фриз-аркаду, що надає будівлі міцного промислового вигляду.

Канал де Рубе, розпочатий на початку XIX століття для водопостачання фабрик Рубе та Туркуена, потребував постійного підживлення: інженери Фламан, Бертен, Рів'єр і Пелль спроєктували цю насосну станцію на землях колишніх укріплень Лілля. Її завершили 1876 року, коли канал після 50 років робіт наближався до завершення. У 1896–1902 роках обидва крила розширили, машини замінили й збудували підземний перелив; згодом електричні насоси замінили парові машини. У грудні 1999 року її внесено до переліку пам'яток історії.

Будівля демонструє мотиви води та навігації в орнаментальних деталях, відображаючи те, як промислові міста цінували інженерну інфраструктуру в архітектурному дизайні. Ці декоративні елементи показують, що було важливим для людей в індустріальну епоху.

Будівля стоїть на огородженій промисловій пустці площею близько 4400 м² на rue du Bastion-Saint-André, у кінці мертвого рукава Басс-Делі, що завершується глухим кутом біля підніжжя станції. Це не коворкінг: ділянка належить Lille Métropole, яка з 2011 року вивчає її перепрофілювання. Цегляний фасад і камінь із датою 1876 видно з вулиці.

Під будівлею проходить U-подібний тунель із системою переливу, до якого можна дістатися з лівого боку головної споруди. Ці підземні гідравлічні системи розкривають інженерну досконалість, використану для управління потоком води та запобігання повеням.