Grotte du Pape, доісторична археологічна пам'ятка в Брассемпуї, Франція

Грот Папи — один із чотирьох входів до карстової мережі, яку струмок Пуї вирізав в еоценовому вапняковому схилі біля Брассемпуї. З півночі на південь ідуть печера Гієн, галерея Мегацероса, навіс Дюбалена і грот Папи. Отвір останнього закритий металевою решіткою; за нею темно, а біла табличка з червоним написом повідомляє «TREUILLES INTERDITES».

Печеру виявили у квітні 1880 року під час ремонту шляху до кар'єрів. П'єр-Едокс Дюбалан вів розкопки у 1880–1881 роках, Жозеф де Лапортері та Альбер Леон-Дюфур — у 1890–1892 роках, далі Едуар П'єтт і Лапортері — у 1894–1897 роках; 1894 року знайшли Брассемпуйську Венеру. Анрі Дельпорт вів розкопки у 1981–1994 роках, за ним Домінік Бюїссон та інші команди до 2004 року.

Назва печери походить із місцевого переказу: скельний прихисток слугував місцем зустрічей, а «Pape» може вказувати на папу, який там переховувався. Розкопки при вході дали кістяні діадеми, підвіски та статуетки «Ла Пуар» (1892) і «Дама з Брассемпуї» (1894).

Вхід до печери закритий металевою решіткою, перед нею стоїть біла табличка «TREUILLES INTERDITES»; усередині огорожі є тачка. Місце розташоване приблизно за 2 км на захід-південний захід від села Брассемпуї, у долині струмка Пуї. Чотири входи — грот Гієн, галерея Мегацероса, навіс Дюбалена і грот Папи — розташовані з півночі на південь на вапняковому схилі.

У розкопі «l'Avenue» шар містив завершені статуетки Венери поряд із зламаними під час виготовлення, що вказує на майстерню на місці. Кислий ґрунт знищив майже всю органіку, але в печері Гієн знайдено оброблені кістки раннього оріньяку.