Ancien phare de Penmarc'h, Маяк у Пенмарку, Франція

Старий маяк Пенмарка стоїть на мисі Пуент-де-Пенмарк у кварталі Сен-П'єр: двоповерховий квадратний цоколь із гранітних блоків несе циліндричний стовбур, виконаний з лейкограніту з Пон-л'Аббе, а верхня частина — з граніту з Треганка. Кам'яна балюстрада, встановлена 1878 року замість залізної, увінчує споруду; ліхтарню прибрали близько 1897 року. Південний бік стовбура пофарбований у білий колір.

Маяк звели між 1831 і 1835 роками за проєктом головного інженера Жана-Себастьяна Гурі та засвітили 20 листопада 1835 року як вогень першого розряду для підходу до берега, з 16 лінзами Френеля й затемненням кожні 30 секунд. Він працював на ріпаковій олії, а з 1875 року на мінеральній, доки 17 жовтня 1897 року його не замінив маяк Екмюль. Під час Другої світової війни німецька армія влаштувала тут радарну станцію і марно намагалася підірвати верхівку.

Маяк стоїть у кварталі Сен-П'єр на краю півострова Пенмарк, у краї Пен-Бігуден. Від 1995 року в його квадратному підмурівку діє Морський центр відкриттів із постійною експозицією про історію маяків і навігаційних знаків та тимчасовими виставками про море й Пен-Бігуден. Південний бік стовпа пофарбовано білим, щоб удень він слугував орієнтиром.

На вежу не піднімаються: ліхтарню прибрали близько 1897 року, а на вершині стоїть кам'яна балюстрада, встановлена 1878 року. У двоповерховій квадратній основі старого маяка з 1995 року діє Centre de découverte maritime: постійна експозиція на першому поверсі й тимчасові виставки на другому. Південний бік стовпа пофарбований білим як денний знак.

Ліхтарний ліхтар, що вінчав вежу, прибрали близько 1897 року, а південний бік стовпа згодом пофарбували в білий колір, щоб він слугував денним орієнтиром. Угорі встановили металевий обруч, аби тріщина не розширювалася, а туманний горн, поставлений 1976 року, залишався на вершині до демонтажу 2013 року.