Simone Veil bridge, Дорожній міст у Бордо, Франція
Міст Сімони Вейль — це балковий міст через Гаронну, що з'єднує Бордо та Бегль на лівому березі з Флуаражем на правому, поблизу Аркеа-Арени. Він має довжину 549 метрів і ширину 44 метри; бетонне прогонове будова спирається на сталеву кесонну конструкцію та вісім рядів опор. Тут є 2×2 смуги для автомобілів, по одній смузі громадського транспорту в кожному напрямку, а 48% площі відведено пішоходам і велосипедистам.
Міст спроєктувало бюро OMA під керівництвом Рема Колгааса та Кріса ван Дейна, яке перемогло в конкурсі в грудні 2013 року. Роботи почалися у вересні 2017 року й зупинилися в червні 2018 року через технічний спір; після передачі контракту Bouygues у грудні 2020 року береги з'єднали 20 січня 2023 року. Для пішоходів і велосипедистів міст відкрили 3 липня 2024 року, для руху — 8 липня 2024 року.
Міст ушановує Сімону Вейль (1927–2017), суддю, політикиню та уцілілу в Голокості. Довго він називався «pont Jean-Jacques-Bosc» за бульваром, який продовжує; 10 липня 2017 року Ален Жюппе оголосив нову назву, узгоджену з її родиною. Широке полотно задумане як публічний простір для заходів; на відкритті 6 липня 2024 року були DJ-сети, ігри та шоу.
Настил завширшки 44 метри відводить 48 відсотків площі пішоходам і велосипедистам, тож місця для них достатньо. Мостом курсують дві автобусні лінії, Liane 6 і Directe 54. Міст сполучає бульвар Жан-Жака Боска в Бордо-Беглі з Arkéa Arena у Флуараку, за 1,5 км вище за течією від залізничного мосту Сен-Жан.
Настил мосту спирається на вісім рядів опор, а не на вісім стовпів, а бетонна плита лежить на конструкції зі сталевих кесонів. Міст спроєктувала OMA під керівництвом Рема Колгааса та Кріса ван Дейна; 2024 року він отримав премію Équerre d'argent у категорії інфраструктури та інженерних споруд.
Спільнота допитливих мандрівників
AroundUs об'єднує тисячі дібраних місць, місцеві поради та приховані перлини, які щодня поповнюють 93 268 учасників по всьому світу.
