Kerbourg menhir, Мегаліт у Сен-Ліфар, Франція

Менгір Кербур, знаний також як П'єр-Бланш-де-Кербур або П'єр-де-Тремелю, — це брила білого кварцу заввишки 2,10 м, поставлена сторч на полі в Сен-Ліфарі, департамент Атлантична Луара. Камінь приблизно прямокутний, ширший біля основи й звужується до заокругленої вершини; світла поверхня вкрита плямами сірих, зелених і бурих лишайників та розсічена глибокими вертикальними тріщинами. Угорі ліворуч є виїмка в тіні, а низька зелень частково приховує основу.

Менгір дослідили в жовтні 1896 року під керівництвом Анрі Кільгара. Він зауважив, що земля навколо вкрита уламками галло-римської черепиці (tegulae), а основа каменю сама підклинена цим матеріалом, що вказує на встановлення або перевстановлення за римських часів. До початку XX століття поруч лежала гранітна плита Томбе-дю-Луен; Кільгар вважав обидва мегаліти незалежними, плиту неолітичною, а Білий камінь римським.

Камінь також називають П'єр-Бланш-де-Кербур або П'єр-де-Тремелю; Пітр де Ліль згадує обидва сусідні камені як менгіри П'єр-Бланш. Анрі Кільгар, який досліджував це місце в жовтні 1896 року, вважав обидва мегаліти незалежними й різного віку.

Камінь стоїть просто неба в Кербурзі, у комуні Сен-Ліфар, департамент Луара-Атлантична; низька рослинність частково закриває його основу, тож дивіться під ноги. На місці не зафіксовано жодних зручностей, а джерела не згадують ні позначеної стежки, ні інформаційних панелей. Камінь заввишки 2,10 м можна оглянути зблизька пішки.

Ямки, які Анрі Кільгар зафіксував 1896 року, є не на менгірі, а на гранітній плиті Томбе-дю-Луен, тоді видимій поблизу. Він розрізнив напівсферичні заглибини діаметром близько 3 см, можливо, утворені стиранням, і конічні, видовбані металевим знаряддям. Під плитою лежали відщепи кременю.