Chartreuse de Saïx, Картезіанський монастир у Кастрі, Франція

Шартрез де Саїкс — колишній картезіанський монастир на лівому березі Агу, у Буссак, комуна Кастр. Від будівель, знесених після революції, залишилися мур, водойма та велика брама з тесаного каменю у стилі Людовика XIV, з профільованою аркою та вивітреним фризом, на якій укріплено табличку «Chartreuse de Saïx». Довгий мур перемежовують дві малі квадратні вежі з пірамідальними дахами.

Раймон Сейсс, купець із Кастра, та його дружина Сантюлі де Бретт планували заснування з 1359 року, але воно відбулося лише після його смерті 21 липня 1361 року, коли його заповіт передав новому дому ферму Боссар на березі Агу. 7 грудня 1423 року він поглинув картезіанський монастир Ла-Лубатьєр, що 1427 року підтвердив Мартин V. Після пограбування протестантським капітаном Гійо де Фер'єром ченці втекли до Тулузи 1569 року; вони повернулися 1647 року, і до 1674 року монастир повністю відбудували. Розпущений у грудні 1791 року, він слугував в'язницею за Терору, потім був проданий і знесений.

Назва Бельвю (спочатку Бельвезер або Бельвез) збереглася після переїзду монахів до Тулузи 1569 року, до пріорату Сен-П'єр. Ченці з Кастра ще довго після приєднання 1423 року носили титул ченців Ла-Лубатьєр. Місцевість дала назву промисловій зоні Шартрез-де-Кастр.

Після революції монастирські будівлі зруйнували, тож лишилися оборонний мур, велика кам'яна брама у стилі Людовика XIV, басейн і садок для риби в закруті Агу. Брама стоїть у кінці ґрунтової стежки, а обнесену муром територію з двома малими квадратними вежами обходять пішки. Від 24 січня 1978 року це пам'ятка історії.

Монастир виник через заповіт заможного купця, а не через королівське або церковне покровительство, як більшість картезіанських домів. Це походження з приватного багатства зробило його незвичайною історією заснування в регіоні.