Menhir la Pierre au Jô, Менгір доби неоліту в Понт-а-Муссоні, Франція

Менгір Ла-П'єр-о-Жо — вапняковий менгір заввишки близько 2,50 метра, що стоїть у кутку лісу на північний захід від Понт-а-Муссона, на межі з Норруа-ле-Понт-а-Муссон. Його брила має чотирикутну форму, завтовшки до 0,60 метра, з трохи заокругленим верхом і боками, вирівняними за сторонами світу. Світло-сірий камінь вкритий темними плямами та кількома заглибинами, зокрема скупченням круглих ямок у верхній правій частині.

Менгір згадується в давніх земельних реєстрах Норруа, які засвідчують його задовго до взяття під охорону. Його класифіковано як історичну пам'ятку постановою, опублікованою в Journal officiel 18 квітня 1914 року. Блок вапняку, ймовірно, походить з відслонення за 800 метрів звідси.

Менгір має й другу назву П'єр-о-Кок, що поєднує камінь із півнем. Він згаданий у старих тер'єрах Норуа, земельних реєстрах, де був записаний цей межовий камінь між Норуа-ле-Пон-а-Муссон і Пон-а-Муссон. Від 18 квітня 1914 року його класифіковано як історичну пам'ятку згідно з Journal officiel.

Камінь стоїть у лісовому куточку на північний захід від Понт-а-Муссона, на межі з Норруа-ле-Понт-а-Муссон, тож останній відрізок долають пішки лісовим ґрунтом, а не вздовж дороги. Підходьте з боку Норруа й шукайте вертикальну брилу поміж деревами.

Менгір згадується в давніх земельних книгах Норуа і був класифікований як пам'ятка історії Journal officiel від 18 квітня 1914 року. Його боки орієнтовані за сторонами світу, а блок вапняку походить імовірно з відслонення за 800 метрів.