Château Bertaud, шато в Гассен, Франція

Шато Берто — будівля в неоготичному стилі. Головний корпус має три поверхи, один з яких напівпідземний. Вона має чотири круглі вежі: дві менші в північному та західному кутах, більшу на півдні та ще одну, відокремлену від замку, на сході. Стіни зі світло-сірого тиньку, з прямокутними вікнами, деякі з блідими віконницями, і кількома арочними отворами біля основи; пологий дах вкритий черепицею кольору теракоти й переривається невеликими димарями.

Шато засвідчене в XVI столітті й збудоване володарями Берто, що з 1240 року був залежним феодом Грімо. 1912 року компанія Whitehead відкрила на маєтку фабрику торпед, обрану через відлюдність затоки Сен-Тропе; 1937 року об'єкт націоналізували, і він залишався державним до 2003 року, коли DCNS стала приватноправовою компанією.

Ліонський художник Луї Жанмо гостював у шато в своєї доньки Марти та зятя і створив там «дуже вдалі репродукції» місцевих краєвидів. Його син Норбер зберігав у Берто полотна найвідомішого твору Жанмо «Поема душі» і був останнім приватним власником маєтку.

Замок стоїть на рівнині Берто біля берега в глибині затоки Сен-Тропе, поблизу перехрестя Ла-Фу та дороги до Сен-Тропе. Мис Берто нижче слугує притулком для човнів на якірній стоянці Берто. Нині будівля є помешканням директора тутешнього закладу, тож її оглядають з дороги, а не зсередини.

Знахідки 1970 року походять із робіт на торпедному заводі, а не з розкопок замку: монети, галльська амфора й кераміка. Альфонс Доннад'є раніше описав цеглу колон і одинадцять римських монет, що може вказувати на віллу, подібну до вілли в Пардігоні.