Abbatiale Saint-Pierre, Церковна споруда в Ремірмоні, Франція

Абатство Сен-П'єр — церква базилікального плану з пісковику: готична центральна нава з чотирьох прогонів із нервюрними склепіннями на приставних колонах, обабіч прості бічні нави. Нава стримана; підвищений хор завершується п'ятикутною апсидою й оздоблений мармуром і гіпсом. Західний вежовий портал увінчаний цибулястою банею, а південна стіна глуха відтоді, як збудували абатський палац.

На цьому місці послідовно зводилися три церкви: каролінзька споруда (VII–IX ст.), романська абатська церква, освячена папою Левом IX 15 жовтня 1050 року, і готична церква, розпочата після пожежі наприкінці XIII ст. Основну будівлю завершили наприкінці XIV ст., склепіння розписали у XV ст., а шляхетний капітул скасували 1790 року.

Церква зберігає назву Saint-Pierre від шляхетного капітулу каноніс, який опікувався нею до 1790 року; абатиса, княгиня Імперії, сиділа під балдахіном у хорі, сполученому з абатським палацом. Вітражі бічних нав показують Страсті й Воскресіння, а вітражі апсиди в дев'яти сценах розповідають життя святого Ромарика.

Церква стоїть у центрі канонічного кварталу, де абатський палац нині займає мерія. Південна стіна глуха відтоді, як звели цей палац, тож світло надходить переважно зі східного кінця та західної вежі. Крипта лежить під підвищеним хором; ззовні видно лише її маленькі отвори на рівні землі.

Крипта, внесена до реєстру пам'яток 1926 року, — єдина збережена частина романської церкви XII століття. Вона займає майже всю площу під верхнім хором: центральна каплиця на восьми колонах, три нави по п'ять прогонів, дві бічні каплиці та три півкруглі апсиди. У каплиці святого Антонія збереглися стінописи зі святим Антонієм, Розп'яттям, святим Лаврентієм, святим Бріцієм і святим Мартином.