Argoules Valloires abbey, Історичний духовий орган у Франції

Орган абатства Валлуар стоїть на західній стіні нави абатської церкви в Аргулі. Його корпус із дуба й липи, виконаний Симоном Пфаффом де Пфаффенгоффеном, має панельну основу з центральними подвійними дверима та двома бічними арочними отворами, різьблені фігури по кутах і балюстраду з різьблених фігур над ними. За балюстрадою здіймаються три групи сріблястих металевих труб, центральна вища за дві бічні, увінчані різьбленими завитками та фігурами.

Монастирську церкву відбудували у 1741–1756 роках після того, як іспанські вояки спустошили її у XVII столітті. Симон Пфафф де Пфаффенгоффен, австрійський барон у вигнанні, виготовив корпус органа з дуба й липи. Інструмент, приписуваний Шарлю Даллері або його батькові, мав 22 регістри й дві клавіатури. 1845 року брати-василіяни майже повністю перебудували його на 32 регістри з третьою експресивною клавіатурою.

Корпус органа та хори класифіковано як історичні об'єкти 29 вересня 1907 року. 1993 року органний майстер Тео Герпфер відреставрував інструмент, щоб відновити орган василіян, а Марі-Клер Ален його урочисто відкрила. Орган налаштований на оригінальний камертон 392 Гц з нерівномірним темпераментом.

Орган розташований на західній стіні нави, а не в центрі церкви, тож, увійшовши, слід дивитися на задню стіну. Консоль міститься за корпусом, у віконній ніші, і з нави її не видно. Інструмент налаштований на початковий камертон 392 Гц з нерівномірним темпераментом.

Реставрація 1993 року, виконана органним майстром Тео Герпфером, зберегла більшість труб XIX століття та чотири регістри XVII і XVIII століть. Інструмент налаштовано на початкову висоту 392 Гц з нерівномірним темпераментом, а відреставрований орган відкрила Марі-Клер Ален.