Saint-Papoul Cathedral, Романська парафіяльна церква в Сен-Папулі, Франція

Собор Сен-Папуль — колишня монастирська церква абатства Сен-Папуль, заснованого у VIII столітті, у селі Сен-Папуль у Лангедоку. Усередині блідо-рожеві тиньковані стіни та сірі кам'яні арки обрамляють високий склепінчастий простір: велика стрілчаста арка над бічним вівтарем із картиною в рамі та позолоченою статуєю, над нею вицвіла фреска із зображенням круглого сонячного сяйва, менша стрілчаста арка веде до темної ніші, а праворуч височіє позолочений мармуровий вівтар, увінчаний різьбленим гербом. Біля центрально-правої арки стоїть темна дерев'яна кафедра.

Абатство було засновано у 8 столітті і стало собором у 1317 році, коли Папа Іван XXII заснував єпархію Сен-Папуль. Ця зміна ознаменувала поворотний момент у функціонуванні місця та його значенні в регіональній церковній організації.

Село й церква завдячують назвою святому Папулу, відлюднику V або VI століття, який прийняв мученицьку смерть у місці під назвою L'Ermitage; за легендою, він підняв верхню частину власного черепа. У XI столітті тут жив чернець святий Беренгер, і його гробниця приваблювала паломників. 1790 року кафедральний собор утримував невеликий музичний склад для богослужіння: органіста, кантора, який також грав на серпенті, і хлопчика-хориста.

Колишня монастирська церква стоїть у центрі села Сен-Папуль у Лангедоку і тепер служить парафіяльним храмом, тож відвідини варто узгоджувати з богослужіннями. Поруч збереглися монастирські будівлі, а єпископський палац відбудували у XVII–XVIII століттях. До неї йдуть пішки сільськими вуличками.

Монастирську церкву пограбували рутьєри 1361 року, а згодом протестанти 1595 року; ці пошкодження вплинули на пізніші реставрації. Ще 1790 року, до скасування єпархії, собор утримував невеликий музичний гурт для богослужіння: органіста, кантора, який також грав на серпенті, і хлопчика-хориста.