Château de La Villaumaire, Замок в Уїмі, Франція

Замок Ла Вілломер — це довгий кам'яний корпус зі світлим фасадом і темними стрімкими дахами; вища центральна частина має стрункий шпиль і оздоблений фронтон, до дверей якого ведуть короткі сходи. Крила з рівномірно розміщеними прямокутними вікнами, частина з яких увінчана малими щипцевими люкарнами, фланкують цей центр, а перед ним на газоні стоїть округло підстрижений кущ. Головний фасад звернений на північ до замку Юссе, від якого Ла Вілломер феодально залежав.

Замок здебільшого збудували у XV столітті, і майже п'ять століть він належав Турській церкві, бувши пов'язаним з посадою «мера», що з 1215 року чинив суд у сеньйорії Юїм. Перший відомий приватний власник — Мартен Пекіно, майстер артилерії Карла VII, названий сеньйором де Ла Вілломер у шлюбному контракті від 17 вересня 1448 року; його родина володіла замком до 1648 року. Далі ним володіли Обері дю Мор'є до 1811 року, потім родини Го де ла Гальманд'єр, Левек де Варанн, Буа де Музії та Нікола Льєбо, які в XIX столітті змінили фасади. 1923 року замок купила принцеса де ла Тремуай і переробила інтер'єри.

Назва La Villaumaire пов'язана з посадою «maire» — церковного судді, який від 1215 року відав правосуддям сеньйорії Юїм і мав право користуватися замком. Рабле згадує замок: Грангузьє укладає союз із сеньйором де Ла Вілломайр проти Пікрошоля, а оселя поета Рамінагробіса розташована неподалік.

Замок стоїть на схилі пагорба; до південного фасаду, що став головним входом, ведуть добудовані сходи, обабіч яких стоять дві вхідні вежі. Північний фасад звернений до замку Юссе, від якого Ла-Вілломер феодально залежав. Родина Віталі, власник із кінця XX століття, у жовтні 2019 року розпочала збір пожертв для порятунку будівлі.

У «Гаргантюа» Грангуз'є укладає союз із сеньйором де Ла Вілломайр, щоб перемогти Пікрошоля під Ла-Рош-Клермо. Рабле також розміщує поблизу замку оселю поета й віщуна Рамінагробіса, якого Панург просив розтлумачити послання сивіли з Панзу.