Grotte des Fées, Природна печера в Арсі-сюр-Кюр, Франція

Grotte des Fées — печера в долині Кюр в Арсі-сюр-Кюр, виточена вздовж майже вертикальної тріщини, що дало їй трикутний портал, на відміну від порталу з перекладиною у Grande grotte. Її порода — мергель, твердіший за вапняк, тому портал лишився майже неушкодженим. Вона належить до мережі Fées–Moulinot завдовжки 2 820 м, найдовшої природної підземної порожнини в Йонні.

1859 року маркіз де Вібре знайшов тут нижню щелепу неандертальця — через два роки після відкриття черепа неандертальця, що підтвердило співіснування давньої людини з вимерлими видами. Робіно-Девуаді копав тут 1853 року й розрізнив два шари. Від 1992 року печера внесена як історична пам'ятка.

До середини XIX століття винороби Арсі проводили зимові вечори в Грот-де-Фе. 1993 року Жан-Клод Ліже знайшов тут гальштатську барабанну фібулу, можливо з поховання, і печера, схоже, слугувала для кількох поховань, зокрема доби бронзи, виявленого Фікатьє 1889 року.

Вхід розташований приблизно за 1,3 км на південь від Арсі-сюр-Кюр, близько 380 м вище за течією від Grande Grotte, біля річки Кюр на висоті близько 130 м. Портал відкривається в майже вертикальній тріщині, а підхід іде через курну, кам'янисту землю. Печера внесена як Monument historique і належить до мережі, яку з 1967 року досліджує Spéléo-Groupe Yonne-Vercors.

Її трикутний портал утворився з майже вертикальної тріщини, на відміну від порталів із перекладиною Grande grotte чи grotte de la Hyène, виточених на стику шарів. Мармурове підложжя, твердіше за вапняк, залишило цей портал майже недоторканим.