Grotte des Eglises, Печера в Уссат, Франція

Грот-де-Егліз — підземний комплекс в Усса, найбільша частина якого, Нижні Егліз, займає 46 500 м² і має три входи, північний з яких укріплено як спульгу. Вхід — горизонтальна щілина заввишки 1 м і завдовжки 5 м, повернута на північний захід; її гравійна підлога плавно спускається близько двадцяти метрів до першої майже сухої зали з високою стелею. Галереї прорізані в нижньокрейдовому вапняку, майже без натічних утворень; розписну галерею закривають металеві двері.

Печеру використовували наприкінці палеоліту, у середній бронзовій добі та в XIII або XIV столітті. Її досліджував Фелікс Гаррігу в XIX столітті, а з 1964 по 1977 рік — Жан Клотт. Прикрашену галерею виявили 1921 року, а найновіше датування відносить використання до пізнього магдаленію, близько 12 900 років тому.

Назва «Églises» (церкви) нібито походить від того, що печеру використовували як притулок переслідувані катари у XIII або XIV столітті. Оздоблена галерея з охристими розписами та гравюрами коней і козлів закрита для відвідувачів за металевими дверима.

Від кінця глухого провулка Імпasse Pradinas в Уссаті стежка до грота починається праворуч від кальварії і триває близько десяти хвилин пішки. Вхід — горизонтальна щілина висотою близько 1 м і завдовжки 5 м, повернута на північний захід; гравійна підлога плавно спускається приблизно на 20 м до першої, майже сухої зали. Розписана галерея закрита для відвідувачів за металевими дверима.

Оздоблена галерея з вохристими малюнками коней і козлів та гравюрами була відкрита 1921 року і закрита залізними дверима. Її досліджували Фелікс Гаррігу в XIX столітті, а з 1964 по 1977 рік — Жан Клотт. У печері також відбувалася інтенсивна м'ясницька діяльність.