Château de Séran, Замок XVIII століття в Массак-Серан, Франція.

Шато-де-Серан це блідо-жовта триповерхова будівля у стилі Людовіка XV з центральною виступаючою частиною, увінчаною стрімким пірамідальним дахом з коричневої черепиці. Над кованим балконом із завитками піднімається трикутний фронтон, а біля основи даху проходить біла балюстрада з двома арочними отворами. Бічні крила мають вікна з віконницями, деякі світло-зелені, а перед будівлею стоять два квадратні кам'яні стовпи, з'єднані низьким залізним парканом. Головна будівля, датована близько 1803 року, продовжується двома крилами, що утворюють флігелі.

Будівля згадана в Répertoire archéologique департаменту Тарн 1865 року та на кадастровій карті 1824 року; її датують 1803 роком. Гюстав Дагійон-Пюжоль, генеральний прокурор у Тулузі та депутат Тарну, вийшов тут на пенсію і помер у Серані 25 грудня 1882 року. Його син Шарль, перший голова апеляційного суду По та мер Серан, помер тут 27 грудня 1914 року. 1921 року маєток через Лор Дагійон-Пюжоль, вдову герцога Монтебелло, перейшов до родини де Жуж-Монтесп'є.

У вересні 1936 року пані де Жуж-Монтесп'є дала в замку бал з нагоди завершення маневрів на Південному Заході; їй допомагали доньки, місіс Ніколсон і міс Лорізанд Вокер, а серед гостей були полковники, командири, графи й барони. Ще 1 вересня 1934 року під час кінного конкурсу в Лаворі вона влаштувала тут вечерю з танцями. Британська медсестра Марсія Мансел, двічі нагороджена Воєнним хрестом, оселилася в Серані 1920 року і вийшла за Франсуа де Жуж-Монтесп'є, офіцера й чемпіона з подолання перешкод.

Замок приватний і з 2006 року поділений на 13 часток у спільній власності, тож оглянути його можна лише ззовні. Він лежить за 5 км від Лавора, біля департаментської дороги до Кастра. Західну будівлю, знищену пожежею 9 березня 2014 року, відбудували після кількох місяців робіт.

Наприкінці 1984 року трупа Compagnie Royal de luxe зайняла замок Серан після виходу з Сен-Жан-дю-Гар і залишалася там до 1990 року, коли переїхала до Нанта. 1995 року SCI Château Seran купила частково зруйновану будівлю й поділила головний будинок із флігелями на 13 ділянок, проданих як співвласність.