Thouars Viaduct, Залізничний віадук у Туарі, Франція

Віадук Туар — залізничний міст через Туе між Туаром і Сен-Жак-де-Туаром. Його металева прогонова будова завдовжки близько 190 м спирається на три ґратчасті опори висотою 28 м, облицьовані кам'яною кладкою, і продовжується з обох кінців мурованими віадуками, тож загальна довжина становить 257 м. Чотири прогони мають 43,50 м з боків і 51,40 м у центрі, максимальна висота — 44 м.

Лінію від Тура до Ле-Сабль-д'Олонн планували з 1854 року компанією Compagnie des chemins de fer de la Vendée. Віадук збудували між 1871 і 1873 роками компанія G. Eiffel et Cie за планами інженера Г. Тіндалла за 623 280 франків. 1887 року додали другий настил для лінії Париж—Бордо, а в 1914–1915 роках металеві опори обгорнули бетоном і облицювали каменем.

Віадук називають також віадуком Ейфеля — за компанією G. Eiffel et Cie Гюстава Ейфеля, що його збудувала. 3 червня 2000 року муніципалітет Туара влаштував залізничну подію з нагоди 2000 року: паровоз Pacific 231 G 558, внесений 1984 року до реєстру історичних пам'яток, проїхав віадуком до станції, а світлозвукову виставу відвідали близько 7000 осіб.

Віадук перетинає Туе між Туаром і Сен-Жак-де-Туаром, на лінії з Ле-Сабль-д'Олонн до Тура. Його видно з берегів Туе або з департаментської дороги D938. Металева прогонова будова спирається на облицьовані каменем опори, а муровані підхідні віадуки продовжують споруду з обох кінців.

Настил від початку проєктували під другу колію: опори були достатньо широкими, і 1887 року, з відкриттям лінії Париж — Бордо через Туар, додали другий, нижчий настил. Первісні металеві ґратчасті опори у 1914–1915 роках обмурували каменем після того, як у листопаді 1913 року металевий міст у Монтрей-Белле завалився під вантажним потягом.