Ðulin ponor, Печерна система в Огуліні, Хорватія.

Дулін Понур — це понор, де річка Добра завершує свій плин через каньйон в Огуліні. Вхід до печери утворює широку низьку арку біля підніжжя світло-коричневої та сірої скельної стіни, поцяткованої вертикальними борознами й тріщинами, що звужується в темну глибину. Над скелею горизонтально тягнеться рівна трав'яна полиця за низьким кам'яним муром і білим парканом, а за ними стоїть будівля з білими стінами й темним дахом.

Понор є кінцевою точкою Добри, зникаючої річки, що завершує свій плин у каньйоні біля Огулина. Дослідження печерної системи за ним дало змогу закартувати 16 396 метрів ходів. Назва Đulin ponor походить від Đula, давнішої назви Добри в цій місцевості; давні джерела називають Огулин також «Đulin grad», а назва міста може походити від латинського ob gula — горло або понор.

Назва Đulin ponor походить від Джули, давнішої назви річки Добра в цьому місці; старі джерела називають Огулин і «Đulin grad», а деякі виводять Огулин від латинського ob gula — «горло, понор». Легенда поміщає Джулу в Огулин XVI століття: обіцяна старшому шляхтичу, вона кохала капітана Мілана Юраїча, що загинув у боях із турками, і кинулася в понор. Оповідь спирається на тріщину в скелі над понором у формі жіночого профілю; сусідні тріщини утворюють обличчя вусатого чоловіка.

Понор лежить у кінці каньйону Добри в Огуліні, де річка зникає в скелі під стрімкою стіною. Досліджена печерна система за входом має 16 396 метрів. Отвір видно з боку міста, під трав'янистим виступом із кам'яним муром і білою огорожею; всередині немає маршруту для відвідувачів.

Кажуть, що тріщина в скелі над понором нагадує жіночий профіль, який місцеві пов'язують із Джулою; сусідні тріщини й виступи разом утворюють обличчя вусатого чоловіка — того, заради кого вона нібито кинулася вниз.