Abaliget Cave, Карстова печера в горах Мечек, Угорщина

Печера Абалігет — це печера з потоком у сірому тріасовому вапняку на схилі Бодо-хедь; її головна гілка завдовжки близько 466 м доступна з провідником, а вхідний відрізок 25–30 м такий низький, що його проходять зігнувшись. На стінах є натічні утворення з назвами Корона, Пізанська похила вежа й Голова слона, а головна гілка закінчується у великій залі Надь-Дом, звідки сталеві сходи ведуть на 18 м угору до зали Надь-терем, відкритої 1954 року.

Печеру виявили 1768 року і взяли під охорону природи 1941 року. 1921 року в літературі з'явилася назва Abaligeti-barlang. Вінце Келеші знайшов у ділянці «Бібліотека» викладені людськими руками кам'яні сходи, що існували ще на початку XX століття, але зникли під час робіт 1950-х років. Велику залу відкрили 1954 року.

Назва Папліка, що трапляється в давніх записах, означає скельну порожнину; її знали також як Надь Папліка. Дослідження кажанів почалося 1923 року, а облік Антала Ґебгардта 1934 року зафіксував 190 видів тварин, зокрема сліпого ракоподібного Niphargus forelli gebhardti, названого на його честь. З вхідної зали витікає струмок.

Обладнана головна вітка завдовжки близько 466 метрів, і потрапити туди можна лише з гідом; перші 25–30 метрів такі низькі, що йти доводиться зігнувшись. Ділянки поза екскурсійним маршрутом потребують дозволу дирекції національного парку Дунай–Драва. Екскурсія закінчується в залі Надь-терем, куди ведуть вузькі сходи з нержавіючої сталі, і повертається тим самим шляхом.

Приблизно за 160 метрів від входу, навпроти утворення, що зветься статуєю Флоріана, джерело Флоріана живить потік в одній із найширших зал, де колись астматики проходили лікування. Потік виходить на сифонному кінці головного ходу, приблизно за 40 метрів після отвору Пекельної горлянки.