Pákozdi-ingókövek természetvédelmi terület, Природний заповідник гранітних брил у Па́козді, Угорщина

Пако́здські хисткі камені — це природоохоронна територія в горах Веленце з гранітними брилами, які ерозія надала гладких округлих форм на площі 44 гектари. Тут є кілька велосипедних доріжок і геологічна стежка, створена 1994 року, яка з'єднує головні скельні утворення.

Територія площею 44 гектари охороняється з 1951 року й управляється дирекцією національного парку Дунай-Іпой. Гранітні брили, оголені ерозією гір Веленце, набули форми, коли вода й вітер виносили уламки та вивітрений матеріал із тріщин між ними. До 1991 року тут був навчальний полігон радянської армії, що стояла в Угорщині.

Округлі від ерозії брили в місцевому мовленні називали gyapjúzsákok, «вовняні мішки». Серед названих утворень — Гомба-кьо (Грибний камінь) і Кіш-Ціпо (Малий хліб) на східному схилі Шар-хедь (226 м), а також Погань-кьо, Орослан-сікла, Коцка-кьо і Пандур-кьо навколо вершини Погань-кьо (241 м). Окреме утворення поза заповідником біля Шукору має назву Дяпясак.

До формацій доходить з Пакозда кількома туристичними стежками, якими можна їхати й велосипедом; геологічна стежка Gránit, створена 1994 року, з'єднує головні скелі. Місцевість лежить на висоті 200–250 м над морем на схилах Шар-хедь і Погань-кьо, ґрунт нерівний і кам'янистий.

Вершину Погань-кьо (Язичницький камінь, 241 м) увінчують брили з кириличними написами, залишеними, коли до 1991 року ця місцевість слугувала полігоном радянської армії, дислокованої в Угорщині. Серед гранітних брил ці написи легко пропустити.