Monastery of St. John in the Wilderness, Францисканський монастир в Евен-Сапір, Єрусалим, Ізраїль

Монастир Святого Івана в пустелі це францисканський монастир на південно-східній скелі Нахаль Сорек, під мошавом Евен Сапір і навпроти Сатаф, а не в Ейн Карем. Його мала церква під куполом і дзвоном має хрестове склепіння, чотирнадцять стацій хресної дороги, позначених римськими цифрами, і дерев'яний вівтар із єрусалимським хрестом. Джерело Айн ель-Хабіс витікає під церквою у восьмикутний басейн.

Тут стояв монастир VI століття, відновлений і розширений за часів хрестоносців, коли звели церкву й монастирський комплекс. У мамлюцький період церква була в руках грузинів, а францисканці платили їм оренду за будівлю й сусідній сад; 1596 року грузини востаннє спробували повернути монастир у законний спосіб. Теперішні монастир і його церкву, спроєктовані італійським архітектором Антоніо Барлуцці, освятили 1922 року, і Барлуцці відмовився приписувати собі цю роботу.

Монастир має арабську назву Дейр аль-Хабіс від джерела 'Айн аль-Хабіс, «джерела відлюдника», що витікає з короткого тунелю під церквою й наповнює восьмикутний басейн, вісім сторін якого нагадують баптистерій. Ченці тримають бджіл і готують медовуху з джерельної води та меду, близько 400 г меду й 12 відсотків алкоголю на літр, що рік бродить у дерев'яних бочках.

Місце можна відвідувати протягом року, і гості можуть приєднатися до екскурсій з гідом, які ведуть через кімнати та територію. Рекомендується міцне взуття, оскільки монастир стоїть на схилі, а доступ до підземних камер передбачає сходи.

Джерело Айн ель-Хабіс виходить із породи формації Сорек через короткий тунель під церквою, на висоті 550 м над рівнем моря. Вода наповнює восьмикутний басейн, вісім сторін якого символізують баптистерій, а далі тече до резервуара й до городу, який обробляють ченці.