Олександрівське подвір'я, Церковна будівля в Старому місті, Єрусалим, Ізраїль

Олександрівське подвір'я — обнесений муром археологічно-архітектурний комплекс у Християнському кварталі Старого міста Єрусалима, приблизно за 70 м від храму Гробу Господнього. У найпросторішій залі розташована церква святого Олександра Невського з дворядним різьбленим дерев'яним іконостасом, іконами й картинами М. О. Кошелєва та вітражами в стилі російського модерну за вівтарем. На території є розкопки, невеликий музей і келії для прочан; загальна площа — 1433 м².

Землю придбали в коптського духовенства 1859 року завдяки зусиллям Володимира Доргобужинова, першого російського консула в Єрусалимі, спершу для консульства. Після прощі великого князя Сергія Олександровича 1881 року почалися розкопки під керівництвом архімандрита Антоніна, у яких брали участь Конрад Шик, Чарльз Вільсон, Мельхіор де Воге та Шарль Клермон-Ганно. 1883 року знайшли поріг Судних воріт і фрагмент другої єрусалимської стіни. Будівлю над розкопками завершили 1891 року, а церкву святого Олександра Невського освятили 22 травня 1896 року.

Комплекс обслуговує російських православних вірян, які збираються на релігійні церемонії та знаходять житло під час відвідування Єрусалима. Відвідувачі помічають традиційні релігійні твори мистецтва та виставки ікон, що відображають духовне життя спільноти.

Комплекс розташований у Християнському кварталі, на південний схід від храму Гробу Господнього, з північно-східного боку паралельної йому вулиці, навпроти церкви Спасителя. Вхід — з цієї вулиці; загальна площа подвір'я становить 1433 м². Біля порога Брами Суду невеликий отвір у збереженому фрагменті муру, званий Вухом голки, дозволяв мандрівникам увійти до міста після нічного зачинення брам.

Поріг Судних воріт, кам'яна плита у дворі, традиційно ототожнюють із брамою, через яку Ісус пройшов дорогою на Голгофу. Поруч невеликий отвір у стіні, званий Вушком голки, дозволяв увійти після нічного закриття міських воріт.