Daughters of Jacob Bridge, Міжнародний міст у Північному окрузі, Ізраїль

Міст Дочок Якова — бетонний автомобільний міст із пласким настилом і простим світло-сірим парапетом, яким шосе 91 перетинає останній природний брід Йордану між плато Коразим і Голанськими висотами. Бетонний проліт 2007 року замінив два мости Бейлі; один із старих мостів Бейлі лишився на місці, закритий, для військових потреб у надзвичайних ситуаціях. Середньовічний кам'яний арочний міст стояв далі на північ, а руїни хрестоносного замку Шастеле лежать на південний захід від нього.

Місце мосту містить археологічні свідчення людських поселень віком близько 790 000 років, з виявленими кам'яними знаряддями та слідами використання вогню. Ці ранні сліди документують одну з найдавніших фаз людської присутності в регіоні.

Назва походить із непорозуміння часів хрестоносців: монастир Святого Якова (Жак, від Яків) у Цфаті отримував частину мита на переправі, звідси латинська назва Vadum Iacob, Яковів брід. Арабська традиція пов'язує це місце з горем Якова через продаж Йосипа і називає його Махатат аль-Ахзан, бродом смутку. Місцева легенда каже, що чорні базальтові камені Галілеї — це сльози дочок Якова.

Сучасний бетонний міст, відкритий 2007 року, несе шосе № 91 над верхньою течією Йордану між плато Коразім і Голанськими висотами. Це цивільний дорожній переїзд, а не прикордонний пункт; старий міст Бейлі поруч закрили в червні 2009 року й тримають для військових потреб. Середньовічний арочний міст і мамлюцький хан стояли далі на північ, біля руїн хрестоносного замку.

Археологічні розкопки поблизу мосту виявляють свідчення використання вогню ранніми предками людини. Ці знахідки належать до найдавніших відомих прикладів свідомого контролю вогню людьми в археологічних записах.