Khirbet Za'ak, археологічна пам'ятка в південному регіоні Ізраїлю

Хірбет-Заак — археологічна пам'ятка на пагорбі заввишки 420 м над рівнем моря на північ від кібуцу Лагав, на межі південних гір Хеврона та Юдейської низовини. Збереглося близько 30 житлових осередків, кожен із кам'яним домом на одну-дві кімнати, з'єднаним із печерами, обгородженим двором і цистерною, вирубаною в м'якій крейді. В одному з них розкопано візантійську олійницю з каменем для розтирання та тарними глеками.

Найдавніші рештки Хірбет-Заак належать до середньої бронзи II (XVIII–XVI ст. до н. е.) — це похоронна печера. Більшість печер датуються залізною добою II (IX–VI ст. до н. е.) і використовувалися повторно в римський та візантійський періоди. Основні знахідки — пізньоримські та візантійські: близько 30 житлових осередків, кожен із одно- чи двокімнатною будівлею, з'єднаною з печерами, обнесеним подвір'ям і цистерною. Розкопано візантійську олійницю та печери-схованки, пов'язані з повстанням Бар-Кохби.

Арабська назва Хірбет Заак походить від солонуватої води Бір-Заак, криниці біля підніжжя пагорба, яку Віктор Герен 1870 року переклав як «криниця солонуватої води». З XIX століття місце слугувало мазраа — сезонним поселенням мешканців села Дура, які відремонтували давні водні споруди й збудували кам'яні будинки; зберігся лише дім мухтара у верхній частині.

Пам'ятка лежить на пагорбі з м'якої крейди, вкритої породою нарі, ґрунт нерівний; поховальні печери й тунелі-схованки не освітлені, тож потрібні ліхтарик і міцне взуття. Великий колодязь Бір-Заак стоїть біля підніжжя руїни, його трохи солона вода придатна лише для худоби. Землю випасає й обробляє кібуц Лагав, який володіє нею з 1952 року.

Великий колодязь Бір-Заак лежить біля підніжжя руїни; його отвір завширшки близько 4 метрів, і він дає воду цілий рік, хоч і неглибокий. Його трохи солона вода годилася лише для напування худоби, а навколо виявлено рештки загону для худоби.