Канченджанґа, Гора між округом Тапледжунг, Непал та Сіккімом, Індія

Головна вершина Канченджанги сягає 8 586 м (28 169 футів); Центральна та Південна вершини лежать на кордоні Непалу й Сіккіму, а Західна та Кангбачен — в непальському районі Тапледжунг. Від масиву розходяться чотири головні льодовики, верхні схили — це сніг і лід над крутими скельними стінами, нижче тягнуться вкриті лісом хребти.

Ця вершина мала титул найвищої у світі до 1852 року, коли Great Trigonometrical Survey of India встановила, що Еверест перевищує її. Перше сходження відбулося у 1955 році британською експедицією, яка зупинилася за кілька метрів нижче вершини з поваги до місцевих релігійних вірувань.

Тибетська назва gangs chen mdzod lnga означає «п'ять скарбниць великого снігу»; брати Шлагінтвайти тлумачили її як п'ять найвищих вершин, а Г. О. Дюренфурт — як п'ять головних льодовиків. Лхопо вірять, що приховані скарби — сіль, золото, бірюза й дорогоцінне каміння, священні письма, обладунок, зерно та ліки — відкриваються побожним, коли світові загрожує небезпека. Гора священна в Непалі й Сіккімі; діалектом панчтаре мови лімбу вона зветься phɔktaŋluŋma, «камінь із плечима».

Альпіністи досягають вершини маршрутами з непальського боку, оскільки Індія не дозволяє сходження зі своєї території. Підготовка вимагає спеціального спорядження та кількох тижнів акліматизації у високогірних таборах, щоб звикнути організм до екстремальної висоти.

Перші успішні альпіністи у 1955 році зупинилися за кілька метрів до справжньої вершини, щоб поважати релігійні вірування місцевих жителів. Багато пізніших експедицій перейняли цю практику і також утримуються від дотику до найвищої точки, зберігаючи духовний характер місця.